Она дерзко заглядывает в глаза. Подпрыгивая. Становясь на цыпочки. Забегая вперёд и томно отставая. Иду мимо. Сам себе улыбаюсь. Под ногами мягко шелестят кленовые листья. Пряный запах жёлтой листвы. Посыпанная мелким бурым гравием дорожка никуда не ведёт, потому что я никуда не иду. Я прогуливаюсь. Она догоняет. Слышу её точечные летящие шажки. Не оборачиваюсь. Она злится. Срывает со стеклянных ниток солнечных лучей недожелтевшие листья. Бросает их мне под ноги. Мне это даже не льстит. Молчу. На аккуратной лавочке сидит мужчина. Нос засунул в пухлую велюровую кепи. Глубоко вдыхает осеннюю дымку. Держит маленький блокнотик в руках. Очередной сезонный поэт. Она остановилась. Снисходительно присела рядом. Смотрит на меня. В воздухе между нами виснет её вопросительный знак. Не спеша прохожу мимо. Сам себе улыбаюсь. Она остаётся юлить вокруг велюровой кепи. Я хрущу гравием дорожки дальше.
Никогда больше в неё не влюблюсь.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Eto prosto, kratko, iasno, poetichno odnim slowom xoroshaia priatnaia podzariaaka dlia dyshi i otlichnogo nastroenia. Spasibo. Pishite esche i Bog wam w pomosch! Комментарий автора: Спасибо за отзыв, Ксения! Очень рад, что ваше настроение улучшилось после прочтения моего произведения! Нет лучшей награды для писателя!
Пусть Господь благословит вас!
Диана
2004-01-15 20:32:07
Мне понравилось. Нравится такой стиль написания. Прикольно. Комментарий автора: Спасибо, Диана!
Darya
2004-04-01 21:08:52
Имено так и я думаю об осени, когда гуляю по парку v etu poru.
Мне очень понравился ваш стиль. Краткость- талант. Пишите побольше, всегда буду рада вашим произведениям. Бог вам в помощь.
Комментарий автора: Спасибо за внимание! Рад, что отозвалось в вашем сердце!
Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.