Старик дочитал газету, смахнул пепел со стола, встал, положил кисет на этажерку и отошел от окна,.. за которым уже собрался народ. Подьехала машина скорой помощи, и двое моложавых парня в белых халатах хлопотали над двумя, валяющимися на тротуаре верзилами.
...Один молодой доктор осматривал трупы и не понимал, в чем дело. Его еще более молодой помощник успел пощупать пульс, посмотреть зрачки, даже использовал стетоскоп, но сердце молчало и у одного, и у второго...
***
Старик подошел к столу, выдвинул ящик, и достал оттуда старые круглые очки с розовыми стеклами. Потом он вернулся к окну, еще с минуту посмотрел за суетой и одел очки.
***
... Старший по “команде скорой” делал в это время еще одну тщетную попытку услышать сердце, когда жертва вдруг открыла глаза.
- Что?. Ты чё, мужик. Ты кто? -
-спросил верзила, еще секунду назад лежавший трупом. Второй вообще без всякого массажа вдруг поднялся на ноги, тут же подошел к приятелю, оттолкнул врача и сказал:
- Вован! Сматываемся ...
Оба исчезли оставив всю толпу и бригаду врачей с открытыми от удивления ртами...
***
На следующее утро весь квартал "знал", что у перекрестка двое бандитов напали на бригаду скорой помощи, которая подьехала к одному из домов, а в журнале скорой появилась запись – “вызов ложный...”
Комментарий автора: Чего только не происходит на наших улицах...
Прочитано 8695 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 3.5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
