Отсутствие добра
Инок59
Отсутствие добра как радиация,
Взрывает гены, угнетает разум.
Депрессия как страшная мутация,
Калечит наши души раз за разом.
Боимся проявленья чувств простых,
Дежурную нацепив улыбку.
Закрыли недоверием свой мир,
Не признавая права на ошибку.
Без сострадания на сердце как мозоль,
Махровым цветом чёрствость расцветает.
Его уже не трогает Любовь,
И жизнь в оцепененье замирает.
Замкнутый круг, душе где силы взять?
Чтобы вернуть Добро, Тепло, Участие.
Чтобы гордыню разума унять,
И с покаяньем выстроить счастие.
ТВОРЕЦ нам испытанья попустил,
Чтоб оценить нашу готовность к вечности.
Взойдя на крест, он сердцем всех простил,
Не предавай ЛЮБВИ живя в беспечности.
* * *
Прими как данность, каждый жест и час,
Воспринимай все трудности с улыбкой.
Пусть испытания нелегки подчас,
Ты злобою не множь свои ошибки.
Прочитано 2125 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 4.5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.